Friday, May 9, 2025

Я никогда не знала своих дедушек - один погиб в 41, другой - в 44.
Дима не знал ни бабушек, ни дедушек - его родители прошли Освенцим и вернулись с номерами на руках. Семьи сожжены и расстреляны. Война отняла миллионы жизней.

Ради чего? Прихоти возомнившего себя вершителем судеб недочеловека.

Спустя 80 лет внуки и правнуки тех, кто стоя плечом к плечу, защищал свою Родину,  теперь убивают друг друга снова ради прихоти другого умалишенного.

Когда режим оправдывает войну против суверенной Украины подвигом советского народа 1945 года - это больше чем воровство истории. Это отвратительный цинизм и плевок в личную историю каждой пострадавшей семьи.

"Можем повторить" празднуется. Какая-то безумная карнавализация священной памяти....

Ужас.

Sunday, April 13, 2025



 Вербное воскресенье. 

Православная великая Россия отмечает праздник. 

«Праздник символизирует появление надежды людей на искупление греха, укрепление веры. Для христиан он наполнен идеей милосердия и человеколюбия».


Ракетные удары путинской армии по городу Сумы убили и ранили десятки людей.
Эпицентр - в здании Конгресс центра. И троллейбус. Который уже окрестили «троллейбусом смерти»- все пассажиры в нем убиты.
На эту минуту - больше 90 раненых
Больше тридцати убитых
Среди жертв есть дети.

Проклятие. И сегодня все эти подонки свечки будут зажигать в своих церквях, и попы кадилом махать во славу русского воинства. 

Tuesday, April 8, 2025

 


Український гопак – це не просто танок,

Це – культура і гордість народу!

Це – широка душа і мистецький вінок,

Цьому Роду– нема переводу!


Це – нестримний  вогонь, ніжний подих вітрів,

Дивна грація, легкість і сила,

Емоційний порив, феєрверк почуттів,

Це – політ над віками, це – крила!


Це є нації код, і  глибинне коріння,

Це – незламність, і гідність,  і воля,

Це – велична й могутня моя Україна!

ЇЇ слава,  окраса, і доля!

Monday, April 7, 2025

Сегодня утром в Харькове расцвели абрикосы. 

Показались из травы первые одуванчики. 

Я наклонилась сорвать одну для Киры и увидела на желтом цветке крошечную 

божью коровку.

Расплакалась снова.
Теперь,
 кажется, это красное смешное насекомое будет всегда ассоциироваться 

с маленьким Тимофейчиком.
Мать
 убитого россиянами малыша рассказала, что мальчик очень любил божьи 

коровки.
На
 фотографии из Кривого Рога невозможно смотреть. А надо.
Я
 бы прибавила, что нужно всему миру, но не имеет смысла.
На
 четвертом году большого геноцида Украины, уже понятно - мир не вздрогнет, 

не проснется, не ужаснется. Не назовет преступника - преступником, не станет 

требовать справедливого трибунала.
Ничего
 не изменится в мире лжи, жадности, идиотизма. Даже когда русская 

баллистическая ракета снова попадет в детскую площадку. Даже когда убьет и 

покалечит десятки детей.
Ничего
 не изменится там, где нет человечности.
Это
 не первые украинские ангелы, которым теперь навсегда три, семь, десять 

годиков. И, к сожалению, не последние.

В такие дни, кроме ужаса и боли, у меня есть чувство вины. Не уберегли. Хотя я, 

как говорят, немного касательная к приближению Победы. В прямом смысле. 

Последние пол года я являюсь частью безумного волонтерского подразделения, 

которое делает полезные штуки для фронта. Руками.
Мы
 никому не подчиняемся, кроме нашего безумного "командира". И ничего нас 

не мотивирует стирать пальцы в кровь, кроме ярости и жажды справедливости.
Об
 этом нельзя публично говорить, предостерегает "командир". Потому что 

опасно. Но что может быть хуже, чем маленький мальчик, которому теперь 

навсегда три годика? Ничего.
Я
 хочу, чтобы сегодня каждый спросил себя, что именно он делает для Победы. 

И что еще может сделать.
Потому
 что никто нам не поможет разрушать эту империю зла.
Простите,
 вышло пафосно. Это настроение. Божья коровка виновата. Солнышко 

украинское.
Кривой рог, Харьков с вами.

Thursday, March 27, 2025

 «Що для вас театр?»

Для кожного театр — це щось своє: гра, серцебиття, звук, який пронизує тебе зсередини. Це місце безпосередності, де кожен момент — це пошук і катарсис, обмін емоціями, процес, що ніколи не зупиняється.

Театр — це сила почуттів, об’єм емоцій, що проникають у кожну клітину. Це дім натхнення, де народжуються ідеї, і любов, що живе в кожній виставі. Це все твоє життя, у кожній миті, в кожному жесті.

З Днем театру! Бо театр — це життя!

***
Ада Роговцева, Народна артистка Украіни:

Так Бог управив, що моє професійне життя триває вже майже 70 років. З першого курсу інституту я почала зніматися в кіно і з того ж часу почала їздити Україною. За 70 років всі, майже всі міста України стали мені рідними, кожне пов‘язане з певним шматком життя, прожитим в ньому, з певним етапом особистісного і фахового становленя. А коли щороку повертаєшся з виставами в ті самі міста, виходиш до глядачів на півтисячні і тисячні зали, то і люди стають рідними за гастрольні роки і роки.
П’ять вистав щойно зіграли містами України щодня під тривогами, із затримками.
Обіймаючи дружину загиблого, обіймаючи хлопця, що вийшов з оточення, я захлинаюсь від безпорадності та відчаю.
Що я можу?
Лише виходити на сцену. І я виходитиму, і гратиму, поки Бог дає сили!

***
Я із нею одної душі,
Я із нею крізь сльози і радість,
Зарясніють плаксиві дощі,
Та не в'ється плющем жодна жалість.
Я на сцені упущу сльозу
Й не помічу - моя чи героя,
Я мистецтвом втішаюсь, живу,
Тут для мене розрада і воля.
Я емоції вам всі віддам,
А собі? А собі лише жменьку,
Та і їх роздарую вітрам,
І нових назбираю тихенько.
Я для вас... Я про вас....Я як можу,
Закипає від вдячності кров,
Я утішу когось й розтривожу,
Подарую натхнення й любов.

Всім натхнення та любові
не тільки в Міжнародний День Театру, ЗАВЖДИ!