Позади оставалось садящееся солнце, в небе, совершенно офигенного цвета.
Уходил день и душа, в резонанс хорошим ощущениям, потянулась на свободу украинской песней...
Из наших самых любимых:
"Нiч яка мiсячна"
Нiч яка мiсячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочцi тут пiд калиною
I над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить,
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо незмiряне всипане зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,
Тепло нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.
Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою,
Нiчка поклала всiх соном окутала,
Анi шелесне в гаю.
Сплять вороги твої знудженi працею,
Нас не сполоха їх смiх,
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання за грiх.
***
"Два кольори"
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний то любов, а чорний то журба.
Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.
***
"Журавка"
Де курні дороги
Вийшли за село,
Там у журавлихи
Синє джерело.
П'є журавка воду,
Джерело без дна.
П'є журавка воду,
Воду п'є одна.
Йшла війна степами
Та й до білих хат.
А у журавлихи
Двоє журавлят.
П'є журавка воду,
Крилоньки згорта:
Журавель напився
Та й не приліта.
Не здійма крилята
Журавель від ран,
Вже й не закурличе,
Де трава-бур'ян.
П'є журавка воду,
А кругом дими.
На світанку вмилась,
Вмилася слізьми.
Як весна настала —
Зацвіли льони,
А у журавлихи
Виросли сини.
П'є журавка воду,
В косах сивина
П'є журавка воду,
Воду п'є одна.
***
"Виростеш ти, сину"
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги,
У хмільнім серпанку мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорнобрових диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Последние строки этой песни были выгравированы на памятнике воинам-афганцам в Черкассах:
Когда фотографировала, то в груди стоял ком, "туга прощання" - это то, через что прохожу время от времени...
No comments:
Post a Comment